Публікації про родину - Каталог статей - Родинний сайт Букетів

Уривок зі статті з корпоративної газети Приватбанку

Євген Букет, мій співрозмовник, – наш молодий сучасник, людина багатьох творчих обдарувань, з-поміж іншого - голова Макарівського районного осередку Національної спілки краєзнавців України, автор низки книжок з історії Макарівщини, лауреат міжнародної літературної премії імені Олеся Гончара.

Зміст книжки "НАШЕ ПРІЗВИЩЕ БУКЕТ"

ПЕРЕДМОВА, РІД І ЙОГО ПОКРОВИТЕЛІ, СЛОВО БУКЕТ У СВІТІ, ВИНИКНЕННЯ ПРІЗВИЩ, ПРІЗВИЩЕ БУКЕТ, ПОХОДЖЕННЯ ГРУЗЕЦЬКИХ ПРІЗВИЩ, ПОХОДЖЕННЯ ПРІЗВИЩА БУКЕТ, ЗАСНУВАННЯ СЕЛА ГРУЗЬКОГО, РОДОВІД СЕЛА ГРУЗЬКОГО, БУКЕТИ В АРХІВАХ ХІХ СТОЛІТТЯ, ГЕНЕАЛОГІЧНЕ ДЕРЕВО БУКЕТІВ, СИМВОЛІКА РОДУ, ДЕ Є БУКЕТИ, ДНК-ГЕНЕАЛОГІЯ

СЕНС РОДОВОДУ

Дослідження Євгена Букета про власний рід учергове порушить перед багатьма питання про сенс таких пошуків. Це традиційне питання доводиться чути дуже часто у зв’язку з власними пошуками, під час надання консультацій, у виступах на радіо, телебаченні, в пресі. Але найбільший скепсис чую від родичів. Думаю, що й автор цієї книжки не раз стикався з такими сумнівами.

ПОВЕРНУТИСЯ ДО ВИТОКІВ

Доля звела мене з Євгеном Васильовичем Букетом ще 2001 року.
Пам’ятаю, він вразив мене тим, що 19-річним написав і видав книжку з історії рідного села Грузького. Енергійний, допитливий, цілеспрямований, закоханий у рідну землю, він ніколи не залишається байдужим до минувшини краю, де народився, де жили його предки. Перша наша зустріч принесла багато ідей і позитивних результатів.

БЕЗЦІННИЙ РОДИННИЙ СПАДОК ЄВГЕНА БУКЕТА

Кожна людина успадковує від батьків, близьких і далеких предків риси обличчя, дещо з постави, темпераменту, звичок, а іноді й хвороб.
Із покоління в покоління передається мова, культура, віра – все, що ми називаємо духовною спадщиною народу.
А ще від предків дістаються нам у спадок прізвища. І в них здебільшого закодовано генетичну пам’ять рідного народу.

ЄВГЕН БУКЕТ: «КРАЄЗНАВСТВО ЗМІЦНЮЄ НАЦІЮ»

Сьогодні у нас в гостях краєзнавець і письменник Євген Букет.

Одразу постає питання — що таке краєзнавство? Виявляється, ледь не найголовніша галузь знань, на якій базується моральність, мистецтво і всі науки — про землю, воду, повітря, флору й фауну, людей... У більшості розвинутих країн краєзнавство розглядається як одна з умов навчання в школах. У Великій Британії, наприклад, вивчення курсу «місцевої географії» (Local Geography) в школі проводиться протягом усього курсу географії.

Молодий викладач-дослідник

“Київський Політехнік” продовжує серію статей, присвячених переможцям конкурсу “Молодий викладач-дослідник – 2006”, розповіддю про людину з весняно-квітучим прізвищем – Букета Олександра Івановича.

ФОРМУВАННЯ ПРІЗВИЩ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ КИЇВЩИНИ НА -УК, -ЮК, -ЧУК ТА -ЕНКО НА МАТЕРІАЛІ С. ГРУЗЬКОГО

Доповідь на ХІІІ Міжнародній ономастичній конференції в м. Ужгороді.

УДК 81’373.232: 81’373.6

Букет Є.В. Формування прізвищ правобережної Київщини на -ук, -юк, -чук, та -енко на матеріалі с. Грузького; 4 стор.; кількість бібліографічних джерел – 5; мова українська.

Анотація. У статті простежено спосіб формування прізвищ правобережної Київщини на -ук, -юк, -чук, та -енко на початку ХІХ ст. на прикладі с. Грузького Макарівського р-ну Київської обл.

Ключові слова: прізвище.

Як відомо, до розряду прізвищ нині перейшли прізвищеві назви, що належали до народних уснорозмовних форм іменування синів за батьком, зокрема два найпоширеніших українських типи з суфіксами -енко (-єнко) та -ук (-юк), -чук. Найменування з формантом -енко, що виникли шляхом поєднання суфіксів -еня і -ко, мали первісне так зване демінутивне значення, тобто, як і слова на -еня (зайченя, козеня, хлопченя), позначали малих, недорослих істот: Бондаренко – первісне ‘малий бондар, син бондаря’, Іванченко — ‘малий Іван, син Івана’. Подібне значення мали й слова з суфіксом -ук (-юк), -чук: Григорчук ‘молодий Григір, син Григора’, Борисюк ‘молодий Борис, син Бориса’, Кухарчук ‘молодий кухар’ тощо. [4, 24].

Проте, ще 200 років тому на правобережній Київщині прізвищеві назви не мали сталого характеру і змінювалися впродовж життя людини, про що свідчать метричні книги церков Київського повіту, що зберігаються в Центральному державному історичному архіві України (м. Київ). Проведене нами дослідження цього питання на матеріалі метричних книг Михайлівської церкви с. Грузька (нині – с. Грузьке Макарівського району Київської області) 1800 – 1830 рр. [5] дозволяє виявити певні закономірності у формуванні прізвищевих назв.

Так, у 1800 – 1810 роках, коли священиком Михайлівської церкви був Стефан Самойлович [5], син Букета, віком приблизно від 15 до 25 років, засвідчуючи народження дитини і виступаючи хрещеним батьком, записувався як Букетенко. З моменту одруження або приблизно з 25 до 35 років в метриках новонароджених він значився вже як Букетчук. І лише досягнувши зрілого віку, син Букета отримував батьківське прізвище. На нашу думку, тут важливу роль відігравали його зовнішні ознаки (зріст, статура, волосся на обличчі тощо), за якими визначали, зокрема, чи він ще -енко, чи вже -чук. Ще одна особливість – в одній сім'ї вже в зрілому віці старший син іменувався Букетчуком, а менший – Букетенком. Так тривало, доки ще був живий хтось із їхніх батьків. В метриці померлих грузецької церкви від 1803 р. значиться, що 17 липня у віці 80-ти років померла мати Семена Букетенка Катерина [5, спр. 1219]. Її сину на той час було вже 68 років [2]. До цього часу Семен був Букетом для свого покоління, а в метричних записах, пов'язаних з поколінням своїх батьків, він записувався Букетенком. Жінку ж завжди записували багатокомпонентною антропонімоформулою, наприклад: «Ефросиния, Игната Букета жена», де прізвище чоловіка зберігало свою вихідну форму, незалежно від його віку.

У 1811 році, після смерті Самойловича, священиком Михайлівського храму стає Григорій Прокопович-Андрієвський [5, спр. 1340]. Протягом 1811-1812 років описана вище формула прізвищевих назв повністю зберігається. Починаючи з 1813 року в метричних записах про новонароджених при народженні дитини все частіше записується прізвище батька без суфікса. Водночас, коли цей же чоловік записаний хрещеним іншої дитини, щодо нього вживається прізвищева назва з суфіксом -ук (-чук). У метриках шлюбних і про померлих в ці роки вказані суфіксальні форми прізвищ також поступово зникають. Жінку записують у зовсім іншій формі, наприклад, Букетиха або Букетка, залежно від конкретної сім’ї.
Далі

Найвідоміші Букети світу