Дослідження Євгена Букета про власний рід учергове порушить перед
багатьма питання про сенс таких пошуків. Це традиційне питання
доводиться чути дуже часто у зв’язку з власними пошуками, під час
надання консультацій, у виступах на радіо, телебаченні, в пресі. Але
найбільший скепсис чую від родичів. Думаю, що й автор цієї книжки не раз
стикався з такими сумнівами.
Мені видається, що дослідження родоводу — один із шляхів самопізнання і
в цьому значенні мусить бути наріжним каменем духовної
роботи кожної людини. Зрештою, саме усвідомлення потреби
дослідження родоводу є ознакою зрілості особистості, адже свідчить про
її усвідомлення себе часткою роду, відповідальною за честь роду, його
гідне буття і продовження. Усе це речі очевидні, проте, на жаль,
не усвідомлені загалом.
Дослідження родоводу не може обмежуватися в часі. Воно обмежене лише
нашим життям, хоч кожен має надію, що з ним ця благородна справа не
відійде в небуття, її продовжать нащадки. Саме тому дуже важливо, щоб
кожне таке дослідження не трухлявіло зачиненим у скрині, а було видане й
гуртувало рід. Це має на меті й книжка про родовід Букетів. Вона не
містить остаточних відповідей на всі питання, проте жодна книжка не може
похвалитися таким результатом, адже пізнання не має кінця. Ми ж
прагнемо пізнати початок.
Євген ЧЕРНЕЦЬКИЙ,
член Українського геральдичного товариства
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
