Початок

До 1820 року переважна більшість суфіксальних прізвищевих назв у чоловіків з метричних книг повністю зникає. Жіночі форми на -иха, -ка вживаються включно до 1830 року й пізніше (Термін прізвищева назва має певні хронологічні межі – до поч. 30-х рр. ХІХ ст., коли закінчився процес стабілізації системи прізвищ українців. Щодо назв пізнішого періоду правомірне вживання терміна прізвище [3, 11]) , але виключно в метриках померлих. У записах, пов’язаних із хрещенням дитини, знову утверджується запис антропонімоформулою, але вже дещо інший, наприклад «Гликерия, жена Вакулы Букета».

ПРІЗВИЩеві назви жителів с. Грузького У 1800-1810 РОКАХ [5]

Деякі прізвища на -чук або -енко у селі Грузькому закріпилися назавжди (функціонують і досі) за конкретною людиною і вже як окремі прізвища передавалися її нащадкам: прізвище Ткач було витіснене похідним прізвищем Ткаченко, Опарій – Опарієнко, Кухарь – Кухарчук, Мазур – Мазуренко. Прізвища Дрозд і Дрозденко [1, 3-40] й дотепер існують як окремі. Всі інші суфіксальні форми прізвищевих назв (див. відповідну колонку в таблиці) с. Грузького, зараз повністю вийшли з ужитку.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Букет Є.В. Історія українського села Грузьке. – К., 2001.

2. ДАКО. Ф. 280, оп.2, спр.260. Ревізька казка від 30 вересня 1811 року, губернії і повіту Київського села Грузької, поміщика колезького радника Леона Войнового сина Харлінського про селян чоловічої статі, що перебувають тут у його власності.

3. Єфименко І.В. Українські прізвищеві назви XVI ст. – К., 2003.

4. Масенко Л.Т. Українські імена і прізвища. – К., 1990.

5. ЦДІАК України. Метричні книги Михайлівської церкви с. Грузька Київського повіту і губернії за 1800 – 1830 рр. Ф. 127, оп. 1012, спр. 1184, 1185, 1205, 1219, 1254, 1267, 1282, 1297, 1308, 1322, 1340, 1354, 1365, 1379, 1394, 1408, 1423, 1438, 1455, 1469, 1499, 1527, 1541, 1559, 1579, 1616, 1636.