Кожна людина успадковує від батьків, близьких і далеких предків риси обличчя, дещо з постави, темпераменту, звичок, а іноді й хвороб.
Із покоління в покоління передається мова, культура, віра – все, що ми називаємо духовною спадщиною народу.
А ще від предків дістаються нам у спадок прізвища. І в них здебільшого закодовано генетичну пам’ять рідного народу.
У  мене  під  рукою  довідник  Національної  спілки  письменників України. Гортаю його сторінки, ще і ще раз вчитуюся у добре знайомі прізвища. І відкриваю їх наче наново. Скільки професій наших далеких попередників дали прізвища моїм колегам: Орач, Ткач, Вівчар, Гаптар, Колісник, Кобзар, Пастух, Пивовар, Муляр, Мельник, Кухар…
Дізнаємося  з прізвищ  і про майновий стан своїх предків: Голота, Бідняк, Калитко, Багата…
Збереглися у прізвищах, дійшли до нас через століття дивацтва  і достоїнства, гріхи  і вади тих, хто були нашими прадідами: Бабій, Бабенко, Бабовал, Баран, Балабольченко, Нечитайло, Лакиза…
Та були наші предки і хоробрими, непоступливими, владними, про що свідчать записи у документах нащадків: Вернигора, Кремінь, Козак, Влад.
Про участь у багатьох битвах і походах, про  воїнську доблесть і тяжку  ратну  славу  засвідчують  прізвища Перебийніс,  Безносюк, Кикоть, Кривоніс, Неживий.
А про те, що територія України завжди була ареною битв, що нею часто оволодівали  загарбники, що  тут жили представники різних народів, підтверджують прізвища Грек, Литвин, Зайда…
Усі ці екскурси в історію наших прізвищ виникли в мене тоді, коли до рук потрапив рукопис цікавого дослідження  свого  генеалогічного
дерева, що належить талановитому краєзнавцеві й журналістові Євгенові Букету.
Працюючи у редакції газети "Слово Просвіти”, я не раз чула з уст Євгена про його пошуки пракоренів свого роду. І йому вдалося зібрати величезний матеріал не  лише з  історії Макарівського  району, рідного села Грузького, а й дослідити походження, еволюцію поширення свого оригінального прізвища не тільки на теренах Київщини, а й у всьому світі  впродовж багатьох  століть. Це  справді праця,  гідна подиву, похвали і всілякого заохочення.
Перед тим, як ознайомитися з рукописом дослідження Євгена Букета про походження свого прізвища, я прочитала збірку віршів і прозових етюдів відомого українського поета і громадського діяча Петра Осадчука "Родинний  спадок”.  Це  лірико-філософське  і  суспільно-політичне осмислення свого роду, його місця в історії України.
В одному з віршів П. Осадчука є такі рядки:
Мій світ, як храм, в якому тата й маму
В іконостасі бачу між богів.
А й справді, ми часто не дорожимо пам’яттю предків, не очищаємо замулених джерел роду, не бережемо отого "чуття єдиної родини”, що кожного  з  нас  робить  дужим,  непохитним,  вічним. Адже  за  нашими плечима — десятки, сотні поколінь, що озиваються в нашому голосі, у порухах дум своїми голосами, уподобаннями, стремліннями. Маємо цей перегук почути, зрозуміти, осмислити.
Прекрасне прізвище — Букет. На мою думку, слово це символізує найкращі квіти, з якими збираємося йти на зустріч  із дорогою людиною. Квіти з оранжерей і луків, лісів і долин. Квіти з різних епох і народів. Хай же буде Букет пана Євгена розкішним, запашним, нев’янучим, як торжество безсмертя нашого роду. Це Букет любові, краси, високої віри у нові століття і тисячоліття праці, натхнення на рідній землі.
Берімо ж  приклад  з  цього  невтомного,  енергійного  пошуковця  і самі зазираймо до глибин власного роду. Хай і нас не обійде стороною родинний спадок.

Ніна ГНАТЮК,
член Національної спілки письменників України