28 листопада 2009 року Грузьке урочисто відзначало свій День народження. Вперше було організовано святкування Дня села з виставкою, конкурсами, святковим концертом…

День села у Грузькому став завершальним у циклі свят, що зазвичай проходять осінньої пори на Макарівщині. Його гружчанці планували провести на Архістратига Михаїла – небесного покровителя села, проте через карантин грипу змістили в часі.
Чотири століття – проміжок часу, який осягнути уявою непросто. Тим паче це цілий пласт подій, які невпізнанно змінювали життя краю, його людей. З коріння тієї давньої історії твориться день сьогоднішній і майбутній. Ювілей став нагодою пригадати найкраще, порадіти зробленому, заглянути в майбутнє.
Святково прикрашена зала сільського клубу ледь вміщала всіх бажаючих взяти участь в урочистостях. З-поміж тих, хто постійно проживає в селі, з'їхалися ті, хто тут народився і продовжує підтримувати тісні зв'язки з земляками, багато гостей. Найперше, що вразило всіх, це виставка творчих робіт гружчанців, яку показали у вестибюлі будинку культури. Не раз бачила представлення народних ремесел на сільських святах, проте це не порівняти з іншими. Вирізнялася виставка не тільки рівнем майстерності авторів, але й кількістю робіт і головне – різноманітністю творчих уподобань гружчанців. Чи не найбільше було вишивок, як в традиційній українській манері, так і в сучасній. Слід зазначити, що саме цим ремеслом здавна славиться село. Є родини, де гаптували ще прабабусі, а тепер їх правнучки. Тож надали сюди роботи як досвідчені майстрині, так і зовсім юні. Старше покоління представляли Людмила Голубовська, Тетяна Мегей, Аврора Матвєєва, Ніна Усачова. Привертали увагу дитячі роботи Ірини Паламар, Алли Каран. Та чи не найбільше вразила всіх, а для багатьох гружчанців стала відкриттям, творчість Людмили Нетецької. Вигаптувані нею півхрестиком в одну нитку картини дивували своєю довершеністю, органічним поєднанням кольорів і відтінків. З першого погляду роботи Людмили, обрамлені в дерев'яні рами, видавалися картинами намальованими фарбами, а не полотном вишивальниці. Молода майстриня – домогосподарка, родом з цього села. І хоч зараз не проживає тут, часто приїздить до мами, яка до речі теж вишиває.
«Але донька в майстерності обійшла мене, - з гордістю зізнається Лідія Іванівна Шерстнєва, - хоч лише чотири роки, як взялася за голку. Вона живе своїми роботами. Родина всіляко підтримує. Зараз донька вишиває картину, в якій поєднаються, лише уявіть, 200 кольорів». «Працюю вже рік. Коли завершу картину – передзвоню вам, приїдете, подивитесь. Впевнена, не пожалкуєте», - додає Людмила.
Виділявся з-поміж представлених робіт творчий доробок Галини Грущанської. Це сплетені з пшениці оригінальні дідухи і барвисті обереги. Подовгу затримувалися люди й біля художніх полотен професійною художника Миколи Свертоки. Багатьох зацікавили в'язані крючком вироби Олени Яценко, зроблені з бісеру прикраси Алли Дядюк, дерев'яні поробки і чеканки з металу Володимира Воронова.
«Двадцять п'ять майстрів взяли участь у виставці, - розповідає завідуюча сільською бібліотекою Тамара Яценко, яка безпосередньо опікувалася її організацією. – Всі роботи заслуговують уваги і повз них ніхто не пройшов байдужим. Кожна по-своєму оригінальна. В них окрім праці, вкладено стільки емоцій, почуттів, що не може не схвилювати».
Урочистості з нагоди ювілею розпочалися зі спогадів про славну історію краю, яку представила для громади в слайдах громадська організація «Грузецьке земляцтво імені Івана Бондаренка». До речі, саме учасники її спільно з сільською радою скористалися нагодою презентувати проект «Літопису села XXI століття», в якому планують відтворити історичні віхи і перспективи Грузького. Звучить гімн села, слова до якого написала місцева мешканка, ветеран праці Лідія Бабенко, у виконанні знаного не лише в районі, а й далеко за його межами, народного фольклорного колективу «Живиця». Саме того, який невтомно 34 роки відроджує ав¬тентичну українську пісню.
Як і ведеться, першим вітає з ювілеєм земляків і гостей, бажає селу подальшого процвітання сільський голова Леонід Каран.
«Село здавна славиться своїми традиціями, звичаями, історією і саме люди творять його славу, - наголосив Леонід Борисович. – На честь 400-річчя Грузького 15 найдостойніших наших земляків занесені до спеціально заведеної Книги трудової доблесної слави, яка відтепер зберігатиметься в сільській раді».
Серед них колишні механізатор Олексій Хоменко, орденоносці: доярка Олександра Місюра та ланкова Анастасія Самійленко, вчителька Зінаїда Форостовець, найстаріша жителька району, яка проживає в Грузькому, 102-річна Марина Дем'янівна Ільченко... На святі отримують почесні грамоти та цінні подарунки голова вуличного комітету Анатолій Новик, господарі найохайніших садиб (саме такий конкурс, опікуючись благоустроєм, віднедавна започаткувала сільська рада) Тамара Огородник, Микола Костюк та ще чимало працьовитих гружчанців, активістів у громадському житті села. Оголошено, що спеціально проведений конкурс з нагоди свята «Моє село найкраще» (творчі роботи, фотознімки), засвідчив і небайдужість молоді до рідного краю. Переможців Юлю Гавриленко, Аю Стеценко, Аллу Загорну, Ірину Паламар вдячно вітають земляки.
Автор книг з історії краю Євген Букет до славного ювілею подарував односельчанам нову роботу – книгу «Грузецькі оповідки».
Слід сказати, що гружчанці особливо останнім часом багато зробили для розвитку села, втілили на практиці чимало гарних задумів. Приміром, сільська школа за рейтингом нині посідає четверте місце серед навчально-виховних закладів Макарівщини. Тут діє одна з кращих медичних установ району. Не так давно капітально відремонтовано будинок культури, встановлено пам’ятник жертвам голодомору.
З 70-х років до нинішнього року тут про розвиток спорту навіть не згадували. І ось створено футбольну команду, і навіть започатковано турнір на кубок Івана Бондаренка.
Громаді не байдужий день завтрашній. Власне, нині вона одностайна у відстоюванні своєї позиції проти спорудження у селі свинокомплексу, що негативно вплине на довкілля.
До всіх добрих справ громади особисто причетний сільський голова Леонід Каран. До того ж більшість з них – його ініціатива. Адже сам уродженець Грузького, щиро вболіває за все і прагне власним прикладом зацікавити земляків. Звичайно, ще не все вдається, бувають прорахунки, але головне – громада прагне до кращого, працює на перспективу, торує свою дорогу, що не можуть не відзначити навіть не прихильники місцевої влади.
Зі святом громаду вітали та вручили подарунок почесні гості – заступник голови райдержадміністрації Олег Майстренко та керуючий справами районної ради Олексій Кирилов. Вітання від Голови Верховної Ради України Володимира Литвина передав земляк, працівник апарату Верховної Ради Григорій Свертока. Приїхав з концертною програмою поздоровити громаду творчий колектив Національної аграрної академії, який виступав навіть перед українською діаспорою США і Канади.
Бурхливими оплесками дякувала зала сільським учасникам художньої самодіяльності за концерт, що подарував насолоду, насамперед, почути гарну пісню. Порадував самобутнім репертуаром фольклорний колектив «Живиця», солісти, дитячі колективи. Та чи не найбільше припав до вподоби гружчанцям виступ співочого колективу «Кумасеньки», який зачарував і піснями, і жартами, й інструментами, де пригодилася навіть пральна дошка. Торкнулися душі кожного й ліричні рядки землячки Лідії Бабенко, написані з любов'ю до рідного краю.
Але яке ж то свято без сюрпризів? Лотерея, яку розіграли одразу після урочистостей, була на них щедрою. Щасливчики отримали праску, фена, цукерки, шампанське, електродриль і навіть телевізор.
...Вечір зібрав молодь на дискотеку і осіннє небо яскраво освітив святковий салют.

Фото зі святкування

Джерело: Анна Сухенко. Село моє, краплиночка на карті, колиска прагнень і надій // Макарівські вісті. – 2009. – 4 грудня. - №49. – с. 5.