Події 22 листопада – 8 грудня 2004 року, пов’язані з масовими акціями протесту проти фальсифікації результатів другого туру виборів Президента України, що відбувся 21 листопада, названо Помаранчевою революцією. Ці історичні події стали поштовхом до пробудження свідомості української нації. У них, в тій чи іншій мірі, брали участь мешканці кожного населеного пункту України. Не стало винятком і село Грузьке.
Тут найактивнішими агітаторами передвиборчої програми Віктора Андрійовича Ющенка та безпосередніми учасниками виборчого процесу були Іван Іванович Дворецький, Василь Васильович Сарана, Василь Миколайович Букет, Володимир Іванович Новик, Микола Васильович Сінчук та Віталій Володимирович Титаренко. Після першого туру виборів до них приєдналися ще й активні прихильники кандидата на пост Президента України О.О. Мороза Борис Дмитрович Каран і Леонід Борисович Каран. Активну участь у поширенні агітаційних матеріалів опозиційного кандидата брали й більшість членів сільського осередку ВМГО "Молода Просвіта”. Помітно зростала громадська активність мешканців села. В жовтні 2004 року, в самому розпалі передвиборчої кампанії, у Грузькому за ініціативи І.І. Дворецького було створено сільський осередок політичної партії "Конґрес українських націоналістів”, до якого увійшли понад 10 членів. Очолила осередок Л.М. Колоша.
31 жовтня 2004 року в приміщенні Будинку культури відкрилися двері виборчої дільниці №128 територіального виборчого округу №92. У першому турі за Віктора Ющенка віддали свої голоси 349 (55%) гружчан. В. Ф. Янукович отримав 112 (18%) голосів на свою підтримку, третє місце посів О.О. Мороз – 57 (9%) голосів. Уже в першому турі були помічені підкинуті за провладного кандидата бюлетені, селом поповзли чутки й про підкуп деяких виборців.
Апогеєм фальшування став другий тур. Його результати на 128 дільниці – 454 голоси за Ющенка, 111 – за Януковича. Підкуп виборців головою села О.О. Артеменко на користь Януковича став причиною ініціювання дострокового припинення її повноважень.
25 листопада мешканці села Грузького відгукнулися на заклик В.А. Ющенка стати на захист свого вибору. Біля сільської ради відбувся мітинг, в якому взяли участь понад 20 осіб. Вони висловили недовіру Центральній виборчій комісії та голові Гружчанської сільської ради Ользі Олександрівні Артеменко. Незабаром резолюцію мітингу підписали 246 гружчан, які мали право голосу. З окремим зверненням проти дій голови сільської ради до мешканців села й депутатів Гружчанської сільської ради виступила і громадська організація "Грузецьке земляцтво імені Івана Бондаренка”. Але, на жаль, далі заяв справа не пішла. О.О. Артеменко залишилась на посаді сільського голови. Ініціаторами мітингу були грузецькі жінки Ірина Корнієнко, Любов Безкоровайна й Олена Петрик. Вони ж ініціювали створення у Грузькому після перемоги В.А. Ющенка музею Помаранчевої революції.
Першим його експонатом мав стати помаранчевий прапор із написом "Так! Ющенко. Грузьке”, із яким Василь Миколайович Букет, Анатолій Васильович Довгий та Леонід Петрик їздили в Київ на акцію громадянської непокори. Безпосередніми учасниками подій на Майдані Незалежності в Києві були й члени Гружчанського сільського осередку ВМГО "Молода Просвіта”, а саме: Завгородній Ігор Миколайович, який був охоронцем периметру наметового містечка біля наметів КНЕУ РФФ з 23.11.04 по 8.12.04, Букет Євген Васильович, який брав участь у виданні таборової газети "Помаранчик”, Букет Артем Васильович, Бабенко Ігор Анатолійович, Безкоровайний Віталій Олександрович, Стеценко Олег Анатолійович, Завгородній Дмитро Миколайович, Кравець Вадим Сергійович та інші. Активними учасниками революції стали й багато вихідців із села, в тому числі й членів Грузецького земляцтва.
Повторне голосування виборів Президента України відбулося 26 грудня 2004 року. Цього разу за В.А. Ющенка проголосували 503 виборці (87%), В.Ф. Януковичу залишились вірними 59 жителів села (10%). У виборах Президента було поставлено крапку.
28 квітня 2005 року відкрито будинок для проживання одиноких пристарілих громадян «Доглянута старість» (в приміщенні закритої два роки тому дільничної лікарні). В урочистостях взяв участь новий голова Макарівської райдержадміністрації О.Безугленко. Ремонт приміщення здійснений за рахунок місцевого бюджету і спонсорських внесків.
Попереду були вибори сільського голови 26 березня 2006 року. Вперше на цю посаду було висунуто аж сім кандидатів. Незважаючи на всі попередні події, участь у виборах брала і чільна на той час голова О.О. Артеменко (від партії Регіонів). Але прозорість нинішнього виборчого процесу не дозволила їй перемогти. Впевнену перемогу (248 голосів – 43%) здобув представник ВО "Батьківщина”, учасник Помаранчевої революції Леонід Борисович Каран. Отже, 26 березня 2006 року владу в селі нарешті отримала людина, яка народилася і виросла в ньому. Нарешті дії сільської влади в незалежній українській державі почали збігатися із бажаннями мешканців села.